• Головна
  • Колекції
  • Дзвони XVI — XVII століття в колекції Львівського історичного музею

Дзвони XVI — XVII століття в колекції Львівського історичного музею

ДЗВІН — ударний сигнальний інструмент у вигляді порожнистого тіла грушовидної форми, всередині якого підвішене било (Декоративно-ужиткове мистецтво: Словник: У 2 т. — Львів: Афіша, 2000. — Т. 1. — С. 205. ).
   Хоча дзвін є музичним інструментом, він має також утилітарне застосування. У давні часи за відсутності оперативних засобів зв’язку дзвони використовували для швидкого оповіщення людності про важливі події. Із ними пов’язано багато міфів, вірувань і традицій. Попри те, що виготовлення дзвонів було і є дорогою справою, завжди знаходилися ктитори, тобто особи, котрі жертвували кошти на церкву, зокрема на лиття дзвонів. Іноді дзвони виливали на відзначення важливих подій. Часто на дзвонах увічнювали свої імена і майстри, і ктитори. Їх часто прикрашали пишним декором.
   На наших теренах лили дзвони ще за часів Данила Галицького, про що свідчить Галицько-Волинський літопис: «І дзвони [Данило] приніс із Києва, [а] інші тут вилив.». Найдавніший у Західній Україні дзвін, що зберігся до наших днів, був відлитий у Львові Яковом Скорою 1341 року.
   Активне дослідження історії дзвонів у Галичині почалося на початку ХХ ст. Цим питанням цікавились Йосип Пеленський(1879 — 1957) та Богдан Януш (1889 — 1930). Чи не найбільший внесок у справу вивчення людвисарського ремесла (лиття дзвонів) у Львові зробив Кароль Бадецький (1886 — 1953).
   Як не парадоксально, але Перша світова війна, в часі котрої було знищено величезну кількість дзвонів, дала поштовх дослідженню людвисарства. Усі сторони воєнного конфлікту гостро потребували сировини для військової промисловості. За час війни австрійська влада провела три хвилі реквізиції дзвонів та інших виробів з кольорових металів (дзвони ллють з бронзи — сплаву міді й олова). З початком першої реквізиції консерваційні управи (відповідник сучасного управління охорони національної спадщини — П. С.) та громадські діячі намагалися не допустити знищення найцінніших пам'яток У Східній Галичині до цієї справи активно долучився Кароль Бадецький. У той час він виконував обов’язки директора Міського архіву та установ, що належали до нього (в тому числі Історичного музею міста Львова та Національного музею імені короля Яна ІІІ).
   Результатом роботи комісій, що контролювали реквізицію дзвонів, стала публікація цінного дослідження головного консерватора Західної Галичини Тадеуша Шидловського (1883 — 1942) (Szydlowski T. Dzwony starodawne z przed r. 1600 na obszarze b. Galicji. — Krakow, 1922. — 96 s.). Підсумком цієї праці Кароля Бадецького стала організована ним «Виставка ливарного мистецтва» («Wystawa zdobnictwa ludwisarskiego»). Вона була відкрита 10 липня 1920 року у приміщенні Національного музею імені короля Яна ІІІ у Львові (нині Львівський історичний музей, пл. Ринок, 6).
   Серед розмаїття пам'яток що зберігаються у Львівському історичному музеї є шість дзвонів. Серед яких чотири походять з другої половини XVI — першої половини XVII століть. Розглянемо ці дзвони докладніше в хронологічному порядку.

Схема дзвона з назвами його частин

Дзвін «Ісая» Dомініканського монастиря у Львові
Дзвін «Ісая» Dомініканського монастиря у Львові


Львів. 1584 р., Майстер Даніель Круль (Kroll, Kral) (?), Фундатор о. Ісая Леополіта, магістр теології
Бронза; лиття; Діаметр вінець 128 см, вага бл. 1600 кг;
До Львівського історичного музею пам’ятка передана у 1940 році з Історичного музею міста Львова. Для зібрання Історичного музею міста Львова дзвін закуплений у 1931 році Львівський історичний музей, МТ — 1564. Експонується у Італійському дворику кам’яниці Корнякта (пл. Ринок, 6)

Фрагмент напису на шиї дзвона
Фрагмент напису на шиї дзвона

Корона дзвона
Корона дзвона

Картуш із зображенням пророка Ісаї. Напис на стрічці: «ЕS[?][А]IAS PRORH[ETA]» (Ісая Пророк)
Картуш із зображенням пророка Ісаї. Напис на стрічці: «ЕS[?][А]IAS PRORH[ETA]» (Ісая Пророк)
   1865 року під керівництвом Юліана Захарєвича збудовано нову дзвіницю для домініканського монастиря у Львові. Cюди перенесли дзвін “Ісая” зі старої дзвіниці, роль якої виконувала вежа високого муру, що мала назву Різників (або Льодова). На початку ХХ століття дзвін тріснув. Брати домінікани зняли дзвін і готувалися відправити його до Німеччини на переплавлення разом із двома іншими дзвонами, щоб взамін отримати нові. Про наміри оо. домініканів дізнався тодішній консерватор львівських пам’яток Зиґмут Гедель, який затримав відправлення. Остаточно дзвін врятував граф Анджей Потоцький, котрий купив дзвін і розмістив у парку свого маєтку в Кшешовіцах (нині Республіка Польща). Коли 1916 року австрійська влада реквізувала дзвони тамтешнього костелу, туди віддали дзвін львівських домініканів. З 1931 року дзвін зберігається в Історичному музеї міста Львова (нині Львівський історичний музей), експонується в Італійському дворику (пл. Ринок, 6).

Вулиця Підвальна в середині ХІХ ст.
Вулиця Підвальна в середині ХІХ ст.
Львів. ХІХ ст.; Рисунок олівцем невідомого автора. На передньому плані — вежа Різників (Льодова) (вказана стрілкою); Львівський історичний музей, Г — 4349

Дзвіниця Домініканського монастиря у Львові, зведена 1865 року
Дзвіниця Домініканського монастиря у Львові, зведена 1865 року (Літографія, Львівський історичний музей, Г-5300)

Сучасна фотографія
Сучасна фотографія
Дзвін Бернардинського монастиря у Львові
Дзвін Бернардинського монастиря у Львові; Львів. 1588 р. Майстер Даніель Круль (Kroll, Kral) (?); Фундатор Станіслав Жолкєвський.
Бронза; лиття. Діаметр вінець 83 см. До Львівського історичного музею пам’ятка передана у 1940 році з Історичного музею міста Львова. Закуплена К. Бадецьким 1917 року для зібрання Історичного Музею міста Львова з числа дзвонів, реквізованих австрійською владою.
Львівський історичний музей; МТ — 1564.

Вид на Бернардинський монастир у Львові
Вид на Бернардинський монастир у Львові
Львів, Поч. ХХ ст.; Копія акварелі Жана Вейніга. 1795 р.; Худ. Францішек Ковалишин; Папір; акварель; К.ароль Ауер
Львівський історичний музей, Г — 4338. У центрі зображена дзвіниця (вказана стрілкою)

Дзвіниця церкви Св. Духа у Львові
Дзвіниця церкви Св. Духа у Львові. Cучасна фотографія
У наші дні тут розташований музей “Русалки дністрової” (відділ Львівської галереї мистецтв). У 1990 році відреставрований годинник на цій дзвіниці, в зв'язку з чим сюди й був переданий (на тимчасове збереження) дзвін 1588 року, який приєднали до механізму годинника. Тому львів'яни та гості міста, хоча й не мають можливості побачити його, проте можуть чути його голос

Напис на шиї дзвона
Напис на шиї дзвона
«ten zwvn dal vliacz pan stanislaw zolkiewski woiewda | rvski panv bogv kv czczi kv chwali 1588» («Цей дзвін дав вилити Станіслав Жолкєвський воєвода руський панові Богу на честь на хвалу 1588»)
Напис розміщений на шиї у півтора ряду. Текст написаний ренесансовими маюскулами польською мовою, розділений подвійними геральдичними ліліями

Дзвін церкви Собору Пресвятої Богородиці села Городовичі
Дзвін церкви Собору Пресвятої Богородиці села Городовичі (Старосамбірський р-н Львівської обл.).
Кін. XVI ст. Майстер невідомий; Бронза; лиття; Діаметр вінець 37 см
До Львівського історичного музею пам’ятка передана у 1940 році з Історичного Музею міста Львова. Вона закуплена К. Бадецьким 1917 року для зібрання Історичного Музею міста Львова з числа дзвонів реквізованих австрійською владою.
Львівський історичний музей, МТ — 1919.

Фотографії букв (дзеркальні)
Фотографії букв (дзеркальні)

Фотографії фрагменту декорації дзвона рельєфним зображенням шнура зав'язаного на вузол
Фотографії фрагменту декорації дзвона рельєфним зображенням шнура зав'язаного на вузол

Прорис напису зроблений К. Бадецьким
Прорис напису зроблений К. Бадецьким

Церква Собору Пресвятої Богородиці села Городовичі
Церква Собору Пресвятої Богородиці села Городовичі. Біля лівого краю фотографії видно стару (нині неіснуючу) дзвіницю (вказана стрілкою). Фотографія поч. XX ст. (ілюстрація з книги: Слободян В. Церкви України. Перемиська єпархія — Львів, 1998. — с.)


Дзвін. Ґданськ (?). 1630 р. Майстер, Даніель Тім (Туме) ?. Бронза; лиття. Діаметр вінець 37 см
В Історичному музеї міста Львова зберігався з 1931 р. До Львівського історичного музею пам’ятка передана у 1940 році
Львівський історичний музей, МТ — 1918. Напис на шиї дзвона німецькою мовою: “MICH GOSZ Daniel THVME 1630” (Мене відлив Даніель Тім 1630) Експонується у відділі давньої історії (пл. Ринок, 24.).

Знак  (ґмерк  ?) з літерами довкола нього
На плащі дзвона зображено знак (ґмерк ?) з літерами довкола нього

Фрагменти литого декору та напису на шиї дзвона
Фрагменти литого декору та напису на шиї дзвона

Автор – Петро Слободян, старший науковий співробітник, хранитель фондової групи "Метал", Львівський історичний музей