Історико-меморіальний музей Євгена Коновальця

З ініціативи товариства української мови у селі Зашкові Жовківського району Львівської області 23 травня 1990 року відкрито Історико-меморіальний музей полковника Євгена Коновальця на громадських засадах.

А з нагоди 100-річчя від народження Євгена Коновальця 14 червня 1991 року перед Музеєм встановлено  пам’ятник, що його створили скульптор Роман Романович та архітектор Валерій Потюк.

У ніч з 9 на 10 липня того ж року пам’ятник Є. Коновальцю недруги України висадили в повітря. Друге повернення полковника у бронзі відбулося 8 грудня 1991 року. Залишки першого понівеченого пам’ятника експонуються на подвір’ї Музею-садиби як німий докір тоталітаризму, сумний свідок нашої многостраждальної історії.

1 березня 1993 року Музей Є. Коновальця отримав статус державного і став відділом Львівського історичного музею.

Експозиція Музею розташована в чотирьох кімнатах родинного будинку Коновальців. Період дитинства та юнацтва майбутнього військовика представлений у першій з них. Євген Коновалець народився 14 червня 1891 року в родині директора місцевої народної школи Михайла Коновальця і вчительки Марії Сороки з роду Венгриновських. Дідусь Євгена о. Михайло і прадід о. Скоробагатий були в селі Зашкові греко-католицькими свя-щениками. Дотепер як пам’ять про ті часи шумлять листям перед родинним будинком розлогі столітні дуби, посаджені батьком Є. Коновальця на честь своїх трьох синів Євгена, Степана та Мирона.

Після здобуття початкової освіти та успішного закінчення Львівської академічної гімназії Є. Коновалець вступив на правничий факультет Львівського університету.

Великий вплив на формування його світогляду мала діяльність у „Просвіті“, студентських організаціях, керівництво молодіжним відділенням Національно-демократичної партії, а також твори Т. Шевченка, М. Міхновського, знайомство з Д. Донцовим.

У другій кімнаті Музею представлено матеріали про військову діяльність Євгена Коновальця.

1912 року Є. Коновальця покликано на військову службу до австрійської армії. Він як студент провчився один рік у старшинській школі у Львові й у чині четаря повернувся на навчання до Львівського університету. Вибух Першої світової війни 1914 року перекреслив можливість отримати диплом доктора права — Є. Коновальця мобілізували до австрійської армії. Наприкінці квітня 1915 року він уже брав участь у героїчному бою за гору Маківку, під час якого потрапив у російський полон. Перебував у таборі для військовополонених у Чорному Яру біля Царицина (нині Волгоград). У вересні 1917 року прибув до Києва, де в жовтні — листопаді того самого року спільно з Р. Дашкевичем сформував Галицько-Буковинський курінь січових стрільців, який багато разів відігравав вирішальну роль у найскладніші часи української державності.

Поразка національно-визвольних змагань 1917—1920 років змусила січове стрілецтво під проводом Коновальця перейти до підпільної боротьби за незалежність України. Наприкінці липня 1920 р. полковник Є. Коновалець створив Українську Військову Організацію (УВО), основою якої стали члени комендантського складу Корпусу Січових Стрільців. УВО розгорнула непримиренну боротьбу протии представників польської влади на українських землях, заклала підвалини створення фундаменту українських патріотичних громадських організацій „Просвіти“, „Рідної школи“, товариств „Сокіл“, „Січ“, „Пласт“. 

Наслідком діяльності УВО став перший Конгрес Українських Націоналістів, який відбувся упродовж 29 січня — 3 лютого 1929 року у Відні. На ньому було створено Організацію Українських Націоналістів (ОУН). Головою Проводу обрали Євгена Коновальця. ОУН для свого часу була найактивнішою підпільною організацією. Члени Організації вели не тільки збройну боротьбу, а й просвітницьку діяльність у товариствах „Просвіта“, „Рідна школа“, підтримували українських господарів у товаристві  „Сільський господар“.

Матеріали третьої кімнати розповідають про заснування і керівництво УВО й ОУН, боротьбу в підпіллі, трагічну загибель Є. Коновальця.

У 20-х роках зміцнена керівництвом Коновальця ОУН встановила контакти з політичними колами європейських країн, ідеологічно підтримувала українську еміграцію. Є. Коновалець постійно контролював і спрямовував діяльність політичного підпілля в УРСР. І це вельми непокоїло спецслужби Москви. Трагічним вислідом довготривалого шпигування за Є. Коновальцем стало вбивство його більшовицьким агентом 23 травня 1938 року в Роттердамі.

В експозиції Музею можна побачити предмети з родинного будинку сім’ї Є. Коновальця: образ Святої Терези, серветку, вишиту руками матері, крісло батька.

Зібрано численні документи, фотоматеріали та інші речі, безпосередньо пов’язані з Коновальцем. Завершальним акцентом у Музеї є експонування численних матеріалів, присвячених увічненню світової пам’яті незабутнього сина України.

Експозиція Історико-меморіального музею Є. Коновальця у с. Зашкові — скромна данина вдячних нащадків пам’яті полум’яного патріота України.

Здатність Євгена Коновальця гуртувати навколо себе людей задля великої ідеї — здобуття незалежності України, є прикладом для наслідування саме в наш час. Він ціною власного життя, безкорисливо, крок за кроком добивався права українцям жити у власній державі.

Музей щорічно 23 травня та 14 червня, на річниці загибелі та народження, проводить ювілейні заходи на пошанування пам’яті командира Корпусу СС, засновника УВО та ОУН, великого українського патріота полковника Євгена Коновальця.